Розрив чи припинення відносин, особливо якщо вони були для вас значущими – це завжди боляче. У будь-яких відносинах є важлива частина – прив’язаність. Чи здорова ця прив’язаність, коли людина відокремлює свої думки, почуття, потреби від потреб іншого, чи патологічна прив’язаність, коли потреби себе та іншого злиті воєдино, але все одно, припинення відносин прив’язаності сприймається як втрата.
З психологічної точки зору, людина, яку «кинули», може переживати почуття втрати довіри до світу і особливо до себе, адже це серйозний удар по самооцінці, партнер віддав перевагу комусь іншому. На відновлення цієї самооцінки доведеться витратити час та сили, і це не швидкий процес. Все індивідуально, але, за спостереженнями
психологів, потрібно не менше року, щоб завершити процеси розставання. Часто постраждала сторона має спокусу швидко знайти заміну своєму партнеру, але тоді існує величезний ризик потрапити в дуже складні відносини, адже головна потреба пораненої людини – за будь-яку ціну заглушити біль, і тоді це будуть не рівні стосунки для творення та задоволення, а використання іншого як ліки. Жодні здорові стосунки не починаються з такої маніпуляції. Краще уникати стосунків на кшталт рятувальник — жертва. Ні до чого хорошого вони зазвичай не приводять.
Часто, коли ми стикаємося з переживаннями, що сильно травмують, то потрапляємо в якийсь регрес. Ми можемо переживати почуття безпорадності та розгубленості маленької дитини, так спрацьовують психологічні захисту. Тому поради на кшталт «взяти себе в руки» чи «подивитися на все з позитивного боку» не спрацьовують. Людина в такому стані немає дорослих реакцій, вона потребує підтримки та допомоги друзів, сім’ї, психолога, щоб повернутися у свій нормальний стан, відновити довіру до світу, здатність мислити здорово і повернути свою порушену самооцінку.
Іноді розлучення порівнюють із потраплянням на безлюдний острів. Колишнього життя, кола спілкування, звичок та свят уже немає, а нове життя ще не з’явилося. Людина стоїть посеред цієї порожнечі, розуміючи, що все доведеться будувати заново, але ні сил, ні ресурсів на це поки що немає.
Перший крок до відновлення починається з усвідомлення своєї вразливості та слабкості в даний момент, потреби у підтримці інших людей. Якщо людина тоне, то найважливіше, що потрібно зробити, це якось крикнути: “Тону!” Повідомити людей, що прямо зараз вас потрібно рятувати. Шанси на порятунок тоді набагато вищі, ніж при мовчазному борсанні у воді, сподіваючись вибратися самому. Образно кажучи, ви зараз теж потопаєте, дайте можливість близьким та друзям протягнути вам руку допомоги. Окрім них добре допомагає допомога кваліфікованого спеціаліста – психолога. Психотерапевти та психологи проходять спеціальне навчання та підготовку, вони компетентні у питаннях допомоги людям у гострих станах, у тому числі при розлученнях та розставаннях. У числі першої допомоги – рекомендація зібрати особисті речі «колишнього» чи «колишньої» та прибрати їх подалі.
Постійно натикаючись на речі, ви знову і знову буде запускати хворобливий процес спогадів. Наша психіка улаштована таким чином, що після розставання ми схильні ідеалізувати минулі стосунки, а колишнього партнера перевести до розряду «святих». Це справжня ловушка. Погані спогади стираються, реальна людина стає «небожителем», а втрачені стосунки ідеалізуються. Психологи знають про ці пастки і допомагають людині повертатися в реальність, тому що шансів забути про ідеальні стосунки з ідеалізованим колишнім партнером немає майже жодних. Ці історії прекрасні для художніх творів, там є яскраві емоції та розпал пристрастей, але для реальних людей абсолютно не підходять, вони просто згубні.
Ще один важливий момент, на який варто звернути увагу під час розлучення – це переживання дітей. Запам’ятайте, це для вас він колишній партнер, на якого у вас величезна злість та образа, а для дитини – це тато чи мама, дуже важлива у житті людина. Постарайтеся не втягувати у ваші процеси та війни дітей, скільки б років їм не було. У них свої стосунки з батьком, у вас свої – з колишнім партнером. Це різні рівні стосунків. Нехай дитина, потрапивши в складну ситуацію розлучення, вийде з неї з двома батьками, втрата емоційної близькості і стосунків з одним із них буде для неї по-справжньому травмуючою, набагато більшою, ніж ваше розставання.
Найважливіше, що ви повинні повідомити дитині, що незважаючи ні на що, у неї, як і раніше, залишаються люблячі її мама і тато. Так ви підтримаєте дитину якнайкраще. Деякі діти дуже болісно реагують на розлучення, і навіть схильні звинувачувати себе у цьому. Якщо ви бачите, що дитина сумна, примхлива, дратівлива, багато плаче або почала хворіти, відведіть її на прийом до дитячого психолога. Зазвичай 3-4 сеанси достатньо, щоб допомогти їй впоратися зі складними переживаннями.
